позгасати
ПОЗГАСАТИ, ає, док. 1. Поступово перестати горіти або світити, світитися (про все або багато чого-небудь). Пусто, глухо; позгасали По всіх вікнах огоньки; Всюди спати полягали Після праці мужики (Граб., І, 1959, 319); // Стати невидимими (про небесні світила). Світить місяць серед неба, Зорі позгасали (Рудан., Тв., 1956, 97); // Втратити блиск, жвавість (про очі, погляд). Як скоро волосся зима засніжить, І іскри тих карих очей позгасають, І сила пропаде, краса улетить, І в душу старечі думки завітають (Фр., XIII, 1954, 125).
2. перен. Поступово завмерти, слабнучи, зникнути (про почуття, думки і т. ін.). Туга знов побраталась зі мною: Бо надії дурні позгасали... (Граб., І, 1959, 497); // Втративши сили, померти (про всіх або багатьох); // безос. Полягло тоді головами усякої віри - й турецької, і козацької; старого й молодого віку позгасало (Вовчок, І, 1955, 333).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позгасаю | позгасаємо |
2 особа | позгасаєш | позгасаєте |
3 особа | позгасає | позгасають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позгасав | позгасали |
Жіночий рід | позгасала | |
Середній рід | позгасало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позгасаймо | |
2 особа | позгасай | позгасайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позгасавши |