позолоть
ПОЗОЛОТЬ, і, ж., поет. Те саме, що позолота 1, 2. * Образно. От постала в його уяві кімната, пофарбована світлими веселими тонами - блакить і позолоть... (Грим., Син.., 1950, 70); Від особи Ореста Білинського падала позолоть на час і місце її ранньої молодості, й Олена підсвідомо ідеалізувала у своїх розповідях і Ліски, і життя в лісництві (Вільде, Сестри.., 1958, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | позолоть | позолоті |
Родовий | позолоті | позолотей |
Давальний | позолоті | позолотям |
Знахідний | позолоть | позолоті |
Орудний | позолоттю | позолотями |
Місцевий | на/у позолоті | на/у позолотях |
Кличний | позолоте | позолоті |