позіхання
ПОЗІХАННЯ, я, с. Дія за знач. позіхати 1, 2, 4 і звуки, утворювані цією дією. Розмова її часто переривалась позіханням (Л. Укр., III, 1952, 618); Від позіхання аж роти людей боліли (Март., Тв., 1954, 424); * Образно. Чахкаючі удари мінометів.. губилися в важкому позіханні фортечних гармат-велетнів (Гончар, III, 1959, 415).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | позіхання | позіхання |
Родовий | позіхання | позіхань |
Давальний | позіханню | позіханням |
Знахідний | позіхання | позіхання |
Орудний | позіханням | позіханнями |
Місцевий | на/у позіханні | на/у позіханнях |
Кличний | позіхання | позіхання |