покалічений
ПОКАЛІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покалічити. Вони забрали їх [Настусю і Павлуся] і посадили на віз.. і трохи покалічених повезли далі до міста (Н.-Лев., IV, 1956, 272); - А звідки ж йому сили набратися, коли в нього ребра війною покалічені? - показав Дмитро на запалий, у рубцях, бік свого коня (Стельмах, II, 1962, 268); Він добрий, мамо, лише покалічений судьбою... (Коб., II, 1956, 315); Старші письменники - учителі наші (ніде правди діти) більш прислухалися до живої народної мови, більш придивлялися до неї, ніж молодші, особливо ті, що одірвані од села, од народу і беруть за зразок не живу мову, а книжну, часто-густо покалічену та занечищену (Коцюб., III, 1956, 261); Скільки він не напружувався, скільки не махав руками - виходили тільки смішні, покалічені слова, а та казка, що огняним клубком поверталася в його грудях, не виходила (Вас., II, 1959, 12); // у знач. ім. покалічений, ного, ч. Той, кого покалічили. Хтось голосно назвав ім'я покаліченого, і Раїса трохи не скрикнула, наче її вдарили ножем в серце (Кочура, Родина.., 1962, 5); Все це говорило Дорошеві, що люди здорові і фізично сильні мучаться духовно за поранених і покалічених, не вважаючи їх, проте, неповноцінними людьми (Тют., Вир, 1964, 200); // покалічено, безос. присудк. сл. Невідомо, не раховано, Скільки люду там поховано, Невідомо, не полічено, Скільки вбито, покалічено (Павл., Бистрина, 1959, 139); Шкодую, що Ваше [оповідання] дуже покалічено (Мирний, V, 1955, 410).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покалічений | покалічена | покалічене | покалічені |
Родовий | покаліченого | покаліченої | покаліченого | покалічених |
Давальний | покаліченому | покаліченій | покаліченому | покаліченим |
Знахідний | покалічений, покаліченого | покалічену | покалічене | покалічені, покалічених |
Орудний | покаліченим | покаліченою | покаліченим | покаліченими |
Місцевий | на/у покаліченому, покаліченім | на/у покаліченій | на/у покаліченому, покаліченім | на/у покалічених |