покохати
ПОКОХАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи іншої статі. - Западе дівці парубок в око, - не встережеться, як і покохає... (Мирний, I, 1949, 361); Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд сяє, - Не думав сам я, що моє Серденько ще раз покохає (Л. Укр., IV, 1954, 106); У кого ще серце не вмерло, Тому покохати - це жить (Крим., Вибр., 1965, 277); // рідко. Відчути внутрішній потяг, схильність до кого-, чого-небудь, відданість комусь, чомусь. Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку... (Коцюб., І, 1955, 447); * Образно. До наших лав, до нас, хто зжився з боротьбою, хто сонце покохав і на верхів'я гір лише до нього йде й душею молодою вже бачить крізь віки його огнистий зір! (Сос., І, 1957, 53).
2. Дбайливо вирощувати, плекати кого-, що-небудь якийсь час. Батько, почастувавши тих сватів, подякували за ласку. - А дитина наша, - каже, - ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо (Вовчок, І, 1955, 62).
3. рідко. Дбайливо доглядаючи, забезпечити ріст, розвиток кого-, чого-небудь; виплекати. Якби йому воля, то б він які роги покохав! (Номис, 1864, № 10208).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покохаю | покохаємо |
2 особа | покохаєш | покохаєте |
3 особа | покохає | покохають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покохав | покохали |
Жіночий рід | покохала | |
Середній рід | покохало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покохаймо | |
2 особа | покохай | покохайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покохавши |