половинник
ПОЛОВИННИК, -а, ч. Див. половинники.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | половинник | половинники |
Родовий | половинника | половинників |
Давальний | половинникові, половиннику | половинникам |
Знахідний | половинника | половинників |
Орудний | половинником | половинниками |
Місцевий | на/у половиннику, половинникові | на/у половинниках |
Кличний | половиннику | половинники |