поломінь
ПОЛОМІНЬ, меню, ч. , заст. Полум'я, пломінь. Метелик влетів у самий поломінь. Трісь! Отсе ж йому й смерть! (Л. Укр., III, 1952, 475); Усмішка в куточках губ ворушилася разом з тінню, коли рухався поломінь свічки (Ю. Янов., II, 1958, 161); * Образно. Ходив [Кирило] по хаті великим та легким кроком, наче злість одривала його од землі, і дув на поломінь злості, щоб роздути в пожежу (Коцюб., II, 1955, 211); * У порівн. [Маріам:] О, як недовірки любити вміють! Як поломінь, палка у них любов! (Л. Укр., II, 1951, 117).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поломінь | поломені |
Родовий | поломеню | поломенів |
Давальний | поломеневі, поломеню | поломеням |
Знахідний | поломінь | поломені |
Орудний | поломенем | поломенями |
Місцевий | на/у поломені | на/у поломенях |
Кличний | поломеню | поломені |