полонізм
ПОЛОНІЗМ, у, ч., лінгв. Слово або мовний зворот, запозичені з польської мови. Домінуючою у давньому українському письменстві була так звана книжна мова, що являла собою суміш старослов'янських елементів, лексем і морфем української народної мови, полонізмів, латинізмів тощо (Рад. літ-во, 3, 1962, 74); Націоналістичні «пуристи» позбавляли нас права запозичати у великого східного брата, хоч, скажімо, полонізми вважалися ними за певну навіть окрасу, за аристократично модний тон в нашій мові (Кундзич, Дієзи.., 1956, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полонізм | полонізми |
Родовий | полонізму | полонізмів |
Давальний | полонізмові, полонізму | полонізмам |
Знахідний | полонізм | полонізми |
Орудний | полонізмом | полонізмами |
Місцевий | на/у полонізмі | на/у полонізмах |
Кличний | полонізме | полонізми |