полонізований
ПОЛОНІЗОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до полонізувати.
2. у знач. прикм. Який полонізувався. Організація [«Руський собор»] складалася з полонофільської частини української буржуазної інтелігенції і полонізованих потомків українських магнатів (Іст. УРСР, І, 1953, 438).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полонізований | полонізована | полонізоване | полонізовані |
Родовий | полонізованого | полонізованої | полонізованого | полонізованих |
Давальний | полонізованому | полонізованій | полонізованому | полонізованим |
Знахідний | полонізований, полонізованого | полонізовану | полонізоване | полонізовані, полонізованих |
Орудний | полонізованим | полонізованою | полонізованим | полонізованими |
Місцевий | на/у полонізованому, полонізованім | на/у полонізованій | на/у полонізованому, полонізованім | на/у полонізованих |