полотенце
ПОЛОТЕНЦЕ, я, с. 1. Те саме, що полотно 1. [Маруся (перебиває) :] Ось годі, мамо, а то ви будете тут плакатись, а в городі чиїсь свині вбілять ваше полотенце (Вас., III, 1960, 82); - Попрядуть люди, погнити не дадуть [прядиву]. Та й викине [Ониська] на весну полотенця шматків чималенько (Головко, II, 1957, 24).
2. Частина мережки, яка являє собою широку смугу ажурного візерунка та розділяє групи дірочок у ньому. Рапорт у третьому ряді складається, як і в першому, з двох полотенець та двох стовпчиків (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полотенце | полотенця |
Родовий | полотенця | полотенець |
Давальний | полотенцю | полотенцям |
Знахідний | полотенце | полотенця |
Орудний | полотенцем | полотенцями |
Місцевий | на/у полотенці | на/у полотенцях |
Кличний | полотенце | полотенця |