полускатися
ПОЛУСКАТИСЯ, ається, док., розм. Луснути в багатьох місцях. - Тихоне, Тихоне!.. Ти спиш, а твій млин мелеться, аж стугонить. Мерщій іди та спини, а то до ранку або згорить, або каміння полускається к лихій годині (Вас., І, 1959, 196); Іван дивився, як розійшлися кола на воді, як полускалися бульбашки піни... (Собко, Звич. життя, 1957, 133); // Розтулитися, розпуститися (про пелюстки квіток, бруньки і т. ін.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полускаюся | полускаємося |
2 особа | полускаєшся | полускаєтеся |
3 особа | полускається | полускаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полускався | полускалися |
Жіночий рід | полускалася | |
Середній рід | полускалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полускаймося | |
2 особа | полускайся | полускайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полускавшись |