поляпати
ПОЛЯПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Ляпаючи, забруднити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. - І дьоготь у мене є... Але ж мало тільки поляпати ворота й причілок... Треба й написати щось... (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 97).
2. Ляпати якийсь час; ляпнути по чомусь кілька разів. Симонов ласкаво поляпав по плечу хлопця і пішов нагору (Добр., Ол. солдатики, 1961, 80).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поляпаю | поляпаємо |
2 особа | поляпаєш | поляпаєте |
3 особа | поляпає | поляпають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поляпав | поляпали |
Жіночий рід | поляпала | |
Середній рід | поляпало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поляпаймо | |
2 особа | поляпай | поляпайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поляпавши |