полір
ПОЛІР, а, ч., спец. Сталевий інструмент для полірування, що має вигляд гладкого бруска.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полір | поліри |
Родовий | поліра | полірів |
Давальний | полірові, поліру | полірам |
Знахідний | полір | поліри |
Орудний | поліром | полірами |
Місцевий | на/у полірі | на/у полірах |
Кличний | поліре | поліри |