політок
ПОЛІТОК, тка, ч. 1. діал. Одноліток. Чом ти, юначе, відірвав Од книги погляд невтолимий І став з політками своїми До радісно-рухливих лав? (Рильський, І, 1956, 153).
2. заст. Щорічний податок; // Річна оренда. - Так і так, Марто, - сказав [газда].. - Взяв би від вас поле на політок, а вам, якби хотіли, частю [частиною] хлібом, кажім, уже готовою мукою, сплатив (Коб., III, 1956, 527).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | політок | політки |
Родовий | політка | політків |
Давальний | політкові, політку | політкам |
Знахідний | політок, політка | політки, політків |
Орудний | політком | політками |
Місцевий | на/у політку | на/у політках |
Кличний | політку | політки |