поліізобутилен
ПОЛІІЗОБУТИЛЕН, -у, ч., хім. Високомолекулярна сполука, продукт полімеризації ізобутилену; синтетичний каучук або еластомер; єдиний газонепроникний каучук, тобто єдиний каучук, що може втримувати повітря протягом дуже довгого часу; застосовують як електроізоляційний та антикорозійний матеріал.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поліізобутилен | поліізобутилени |
Родовий | поліізобутилену | поліізобутиленів |
Давальний | поліізобутиленові, поліізобутилену | поліізобутиленам |
Знахідний | поліізобутилен | поліізобутилени |
Орудний | поліізобутиленом | поліізобутиленами |
Місцевий | на/у поліізобутилені | на/у поліізобутиленах |
Кличний | поліізобутилене | поліізобутилени |