помарнілий
ПОМАРНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до помарніти. В хаті була Олексова жінка Катерина, молода ще, але з нужди дуже помарніла молодиця (Фр., І, 1955, 223).
2. у знач. прикм. Який схуд, поблід від важких умов праці, життя, хвороби і т. ін. Здорова, червонолиця,.. вона була правдивим силачем супроти худої, помарнілої Фрузі (Фр., І, 1955, 82); З першою метелицею прийшов до неї помарнілий, але веселий Марко (Стельмах, Правда.., 1961, 140); // Який утратив здоровий вигляд, красу, привабливість (про обличчя, тіло). - І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Шевч., II, 1963, 337); - А ти був у простій блузі,.. блідий,.. з утомленим, помарнілим лицем (Фр., IV, 1950, 351); // Який зів'янув, утратив свіжість від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін. * Образно. Кругом тебе простяглася Трупом бездиханним Помарнілая пустиня, Кинутая богом (Шевч., II, 1963, 234).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | помарнілий | помарніла | помарніле | помарнілі |
Родовий | помарнілого | помарнілої | помарнілого | помарнілих |
Давальний | помарнілому | помарнілій | помарнілому | помарнілим |
Знахідний | помарнілий, помарнілого | помарнілу | помарніле | помарнілі, помарнілих |
Орудний | помарнілим | помарнілою | помарнілим | помарнілими |
Місцевий | на/у помарнілому, помарнілім | на/у помарнілій | на/у помарнілому, помарнілім | на/у помарнілих |