померанець
ПОМЕРАНЕЦЬ, нця, ч. Те саме, що помаранча. Конду поховали в зеленім садочку, Під померанцем, в темнім холодочку (Метл. і Кост., Тв., 1906, 56); Запахло миртами, цвітом померанців (Н.-Лев., III, 1956, 313); В темнім лісі померанці світять золотом червоним, а оливи кучеряві сріблом криють всі левади (Л. Укр., І, 1951, 396); * У порівн. Він вискакує з рівчака. Пофарбовані.. ноги жовтогарячі, як померанці (Донч., II, 1956, 305).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | померанець | померанці |
Родовий | померанця | померанців |
Давальний | померанцеві, померанцю | померанцям |
Знахідний | померанець, померанця | померанці, померанців |
Орудний | померанцем | померанцями |
Місцевий | на/у померанці | на/у померанцях |
Кличний | померанцю | померанці |