померлий
ПОМЕРЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до померти. По людях [розносив листоноша] вістки про життя-буття, про померлих на чужині батраків, про вбитих воїнів (Довж., І, 1958, 418); Видатні російські педагоги були вчителями найсвоєріднішого українського композитора, передчасно померлого Миколи Леонтовича (Рильський, III, 1956, 23).
2. у знач. прикм. Який помер. Плакали діти над померлою матір'ю, не слухаючи ласкавих розрад (Тулуб, В степу.., 1964, 93); Селяни в один голос висловили думку, що такий гарний коловорот був у померлого столяра Гопти (Донч., III, 1956, 12); // у знач. ім. померлий, лого, ч.; померла, лої, ж. Той, хто помер. Добрі сусіди однесли померлого на цвинтар (Бурл., О. Вересай, 1959, 8); А потім у снах воскресав без упину Померлої образ (Перв., II, 1958, 307).
3. у знач. прикм. Який зник, пропав безслідно. Мій розум тоді розів'ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події,.. на померлі надії (Л. Укр., І, 1951, 287).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | померлий | померла | померле | померлі |
Родовий | померлого | померлої | померлого | померлих |
Давальний | померлому | померлій | померлому | померлим |
Знахідний | померлий, померлого | померлу | померле | померлі, померлих |
Орудний | померлим | померлою | померлим | померлими |
Місцевий | на/у померлому, померлім | на/у померлій | на/у померлому, померлім | на/у померлих |
померти
ПОМЕРТИ див. помирати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помру | помремо |
2 особа | помреш | помрете |
3 особа | помре | помруть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помер | померли |
Жіночий рід | померла | |
Середній рід | померло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помрімо | |
2 особа | помри | помріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | померши |