помертвіти
ПОМЕРТВІТИ, ію, ієш, док. 1. Утратити ознаки життя; завмерти, заціпеніти. Гершко осмілився і ще дужче закричав. Але раптом замовк, помертвів. До його носа донісся запах диму (Фр., III, 1950, 43); - Коли приходить дядько Ларивон, сумний такий, і каже: «Німці Василька впіймали». Я помертвів (Збан., Таємниця.., 1971, 164); Марта помертвіла, далі схопилась: - Нечипоре, що тобі? Бог з тобою!.. (Григ., Вибр., 1959, 270); // Стати мертвотно-блідим. Очі її закрились, лице помертвіло (Мирний, III, 1954, 125); // Утратити чутливість, рухомість; заніміти (про частини тіла). В неї все помертвіло від тих слів (Загреб., День.., 1964, 116).
2. Утратити свіжість; зів'янути. Деревце помертвіло.
3. Стати пустельним, безлюдним. Помертвіли вулиці.
4. Утратити яскравість; потьмяніти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помертвію | помертвіємо |
2 особа | помертвієш | помертвієте |
3 особа | помертвіє | помертвіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помертвів | помертвіли |
Жіночий рід | помертвіла | |
Середній рід | помертвіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помертвіймо | |
2 особа | помертвій | помертвійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помертвівши |