поминання
ПОМИНАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поминати1. Од Катрі такий самий лист одібрали, що: «Молитимуся за материну душу, а гроші на поминання віддала - будуть поминать, гріхи будуть одпрошувати» (Вовчок, І, 1955, 252); - Сьогодні не поминання в нас, а весілля. Тож будемо про життя й про радість думати (Довж., І, 1958, 340); Змальовує [О. Довженко] в цьому оповіданні [«Тризна»] сцену поминання селянами і бійцями своїх загиблих від рук фашистів земляків, воїнів, що впали в бою за визволення села (Вітч., 9, 1969, 166).
2. Те саме, що поминальник 1.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поминання | поминання |
Родовий | поминання | поминань |
Давальний | поминанню | поминанням |
Знахідний | поминання | поминання |
Орудний | поминанням | поминаннями |
Місцевий | на/у поминанні | на/у поминаннях |
Кличний | поминання | поминання |