помізкувати
ПОМІЗКУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Глибоко, всебічно, серйозно обдумати, добре подумати. Коли хочеш що казать - перш помізкуй, як почать (Номис, 1864, № 14205); Свою нивку швидко вправили, довелося всім помізкувати, як далі бути (Горд., Чужу ниву.., 1947, 256); Якийсь невідомий залізничник, видно, добре-таки помізкував, виробляючи для прямого вагона найзручніший маршрут (Гончар, Дорога.., 1953, 45).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помізкую | помізкуємо |
2 особа | помізкуєш | помізкуєте |
3 особа | помізкує | помізкують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помізкував | помізкували |
Жіночий рід | помізкувала | |
Середній рід | помізкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помізкуймо | |
2 особа | помізкуй | помізкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помізкувавши |