понавозити
ПОНАВОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех. Привезти одного за одним або групами багатьох, одне за одним або частинами багато чого-небудь. І чого то туди не понаносили або не понавозили? Таки такий ярмарок, що неначе у Харкові об пречистій (Кв.-Осн., II, 1956, 12); Гості, знайомі з хазяйською сім'єю, понавозили з собою незнайомих і тут тільки перший раз знайомили їх (Н.-Лев., І, 1956, 143); - А в кого є чим, понавозили дерева, двори позавалювали (Головко, II, 1957, 497).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понавожу | понавозимо |
2 особа | понавозиш | понавозите |
3 особа | понавозить | понавозять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понавозив | понавозили |
Жіночий рід | понавозила | |
Середній рід | понавозило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понавозьмо | |
2 особа | понавозь | понавозьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понавозивши |