понаставляти
ПОНАСТАВЛЯТИ, яю, яєш і ПОНАСТАВЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Наставити багато чого-небудь. Було, пані кам'яних цяцьок понаставляє, чарочок, мисочок з зеленого, з червоного скла (Вовчок, І, 1955, 258); Незабаром подали й вечеряти, понаставляли тих потрав. Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич (Стор., І, 1957, 184).
2. Встановити багато чого-небудь (про щось небажане). Понаставляли тут верствів [верстов], що й розминутись трудно (Укр.. присл.., 1955, 316); Розумні ви люди, А нічого не знаєте! То понаставляли Ті фігури он для чого: Щоб люди не крали Води з річки - та щоб нишком Піску не орали, Що скрізь отам За Тясьмою (Шевч., І, 1963, 303); // розм. Побудувати багато споруд. Понаставляли скрізь церков.
3. Підставити багато чого-небудь. Понаставляти жмені.
4. Спрямувати щось на кого-, що-небудь (про багатьох).
@ Понаставляти вуха - те саме, що Наставити вухо (ухо, вуха) (про багатьох) (див. наставляти1).
5. кого, розм. Призначити багатьох на якісь посади, роботи і т. ін. Все військо зараз розписали .., Полковників понаставляли, Дали патенти сотникам (Котл., І, 1952, 187); - Воду, кажу, крадуть селяни з .. колодязів... Вже й об'їждчиків нових понаставляли - однаково не каються... (Гончар, Таврія, 1952, 39).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понаставляю | понаставляємо |
2 особа | понаставляєш | понаставляєте |
3 особа | понаставляє | понаставляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понаставляв | понаставляли |
Жіночий рід | понаставляла | |
Середній рід | понаставляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понаставляймо | |
2 особа | понаставляй | понаставляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понаставлявши |