понатикуваний
ПОНАТИКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понатикувати. Родичі дальні, на п'ятихвилинних фотографіях, понатикувані у рамці до портретів. Жужмом (Кучер, Трудна любов, 1960, 332); // понатикувано, безос. присудк. сл. Лише Сутуга та Балута, не в силах приховати свого занепокоєння, дивилися собі під ноги й совалися на стільцях, наче там понатикувано голок (Кир., Вибр., 1960, 318).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | понатикуваний | понатикувана | понатикуване | понатикувані |
Родовий | понатикуваного | понатикуваної | понатикуваного | понатикуваних |
Давальний | понатикуваному | понатикуваній | понатикуваному | понатикуваним |
Знахідний | понатикуваний, понатикуваного | понатикувану | понатикуване | понатикувані, понатикуваних |
Орудний | понатикуваним | понатикуваною | понатикуваним | понатикуваними |
Місцевий | на/у понатикуваному, понатикуванім | на/у понатикуваній | на/у понатикуваному, понатикуванім | на/у понатикуваних |