поневолювач
ПОНЕВОЛЮВАЧ, а, ч. Той, хто поневолює або поневолив кого-небудь. З глибини серця геніального поета українського народу Тараса Григоровича Шевченка вирвались сповнені священного гніву слова проти німецьких поневолювачів (Корн., Разом із життям, 1950, 124); Український народ був непримиренним у боротьбі з своїми віковічними поневолювачами (Рильський, III, 1956, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поневолювач | поневолювачі |
Родовий | поневолювача | поневолювачів |
Давальний | поневолювачеві, поневолювачу | поневолювачам |
Знахідний | поневолювача | поневолювачів |
Орудний | поневолювачем | поневолювачами |
Місцевий | на/у поневолювачі, поневолювачу, поневолювачеві | на/у поневолювачах |
Кличний | поневолювачу | поневолювачі |