понукувати
ПОНУКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. і неперех. Підганяючи тварину, нукати час від часу. Погонич тільки понукував, прицмокував до коняки (Гуц., Скупана.., 1965, 209).
2. перех. Схиляти, спрямовувати кого-небудь до певної дії, вчинку і т. ін. - Ти дивись-бо, що воно там робиться? - понукував його раз у раз Чорнота. - Бачиш, ляхи либонь назад повертають?.. (Кач., II, 1958, 417).
3. перех., до чого і без додатка. Бути поштовхом до якої-небудь дії, вияву чого-небудь; спонукати до чогось. Самотні і широкі поля, котрі якось тиснули душу самотою і німим мовчаннєм [мовчанням], понукували до розмови (Фр., VIII, 1952, 119).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понукую | понукуємо |
2 особа | понукуєш | понукуєте |
3 особа | понукує | понукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понукуватиму | понукуватимемо |
2 особа | понукуватимеш | понукуватимете |
3 особа | понукуватиме | понукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понукував | понукували |
Жіночий рід | понукувала | |
Середній рід | понукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понукуймо | |
2 особа | понукуй | понукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | понукуючи | |
Минулий час | понукувавши |