понурений
ПОНУРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до понурити. Вона чудна дівчина, мамо, вічно думками понурена (Коб., II, 1956, 310).
2. у знач. прикм. Опущений донизу (про голову, очі і т. ін.). На людей находив тяжкий сум від того дитячого плачу. Чоловіки йшли з понуреними головами, а жінки обтирали сльози (Кобр., Вибр., 1954, 154); Пан згорда здоровкається з людьми, і його вражають понурені насторожені очі (Стельмах, I, 1962, 354).
3. у знач. прикм. Який понурився. Поступово щось навіть схоже на співчуття прокидається в Яреська до них, до цих понурених і одурманених ворогів (Гончар, Таврія.., 1957, 355).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | понурений | понурена | понурене | понурені |
Родовий | понуреного | понуреної | понуреного | понурених |
Давальний | понуреному | понуреній | понуреному | понуреним |
Знахідний | понурений, понуреного | понурену | понурене | понурені, понурених |
Орудний | понуреним | понуреною | понуреним | понуреними |
Місцевий | на/у понуреному, понуренім | на/у понуреній | на/у понуреному, понуренім | на/у понурених |