понурість
ПОНУРІСТЬ, рості, ж. 1. Стан за знач. понурий 2, 3. В далеких контурах людей і коней вчувається тяжка понурість (Стельмах, І, 1962, 45); А ти ще, друже, прагнеш розвіяти Мою понурість і звеселить мене (Зеров, Вибр., 1966, 338).
2. Властивість за знач. понурий 1, 4. Її трохи відштовхувала його понурість (Речм., Весн. грози, 1961, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | понурість | понурості |
Родовий | понурості, понурости | понуростей |
Давальний | понурості | понуростям |
Знахідний | понурість | понурості |
Орудний | понурістю | понуростями |
Місцевий | на/у понурості | на/у понуростях |
Кличний | понуросте | понурості |