понівечити
ПОНІВЕЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Б'ючи, ламаючи, зіпсувати, зруйнувати що-небудь. Менший знов просить: - Братику мій, дай мені хоч з коробки молотить. - Не дам, - каже старший, - який з тебе молотник? Ти мені тільки понівечиш пшеницю! (Стор., І, 1957, 31); Очі шукали деревця, хоч сухого кущика, але нічого подібного тут не було. Наче хто навмисне оголив, понівечив і спотворив цю землю! (Ткач, Плем'я.., 1961, 41); [Микола:] Невчасно зник наш садівник Ілько. Хороший сад він виростив у пана, І треба ж - уночі якась свиня Понівечила кращий молодняк (Забашта, Пісня.., 1961, 138); // Зіпсувати форму, пошкодити поверхню чого-небудь (про дію, вплив чогось). На ніч мороз як потисне страшенний: Понівечив, лютий, ряст та фіалки (Коцюб., І, 1955, 430); // безос. - Татко твій живий і здоровий, він не такі грози бачив, - весело розповідав шофер, - а дорогу місцями було-таки понівечило... (Гончар, Дорога.., 1953, 67).
2. Побивши, залишити сліди від ударів; покалічити. - Оце побили мене чоловік із пасинком... так побили, так понівечили, що й господи! (Н.-Лев., II, 1956, 9); Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що й кістки цілої не оставили?.. (Мирний, II, 1954, 214); З підлоги підвівся закривавлений Роман.. - Романочку, бідний мій... Як понівечили вони тебе, - придивляється дівчина до страдних очей, до набухлих жил на скронях, падає в його обійми (Стельмах, І, 1962, 469); // Змучити, виснажити; зіпсувати здоров'я. Десятилітня каторга посріблила голову [Т. Шевченка], згорбила і понівечила тіло (Слово про Кобзаря, 1961, 121).
3. Змінити на гірше, спотворити що-небудь. Пахучая фіалка розцвіла І звеселила свій куточок. Де взявсь Бур'ян, насіявся кругом І квітку бідную понівечив він дуже (Гл., Вибр., 1951, 140); Чужинське життя понівечило вроду [Марії], поклало на рамена тягар злиднів і невдач (Рибак, Час.., 1960, 84); // Порушити нормальний хід, стан, розвиток чого-небудь; // Зіпсувати кому-небудь життя, погляди, переконання. Ти мене, безталанну, понівечив дуже (Сл. Гр.); // безос. Сиру картоплю, каже, гриз на лагерній службі, не вистачало вітамінів... Але ще більше не вистачало, видно, йому якихось інших вітамінів, тих, що для душі, - ось чого її так покрутило, понівечило (Гончар, Тронка,1963,206).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понівечу | понівечимо |
2 особа | понівечиш | понівечите |
3 особа | понівечить | понівечать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понівечив | понівечили |
Жіночий рід | понівечила | |
Середній рід | понівечило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понівечмо | |
2 особа | понівеч | понівечте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понівечивши |