понімечувати
ПОНІМЕЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОНІМЕЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Примушувати перейти на німецьку мову, засвоїти німецькі звичаї, культуру. У великій [другій] світовій війні вирішується історична доля українського народу. Чи буде він жити і процвітати в єдиній передовій державі, чи розірвуть його на частини на довгі віки, розділять кордонами, будуть його понімечувати, румунізувати і знову кидати в бій брата проти брата? (Довж., III, 1960, 61); Розгорніть «Кобзар» Тараса Шевченка й прочитайте, як геніальний співець свободи українського народу ненавидів тих німецьких баронів, які хотіли понімечити Україну (Тич., III, 1957, 259).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понімечую | понімечуємо |
2 особа | понімечуєш | понімечуєте |
3 особа | понімечує | понімечують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понімечуватиму | понімечуватимемо |
2 особа | понімечуватимеш | понімечуватимете |
3 особа | понімечуватиме | понімечуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понімечував | понімечували |
Жіночий рід | понімечувала | |
Середній рід | понімечувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понімечуймо | |
2 особа | понімечуй | понімечуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | понімечуючи | |
Минулий час | понімечувавши |