пополам
ПОПОЛАМ, присл. 1. На дві рівні частини, на дві половини. Достала [бабуся] у себе з хустки.. слід пана Забрьохи та й розділила пополам і одну часточку всипала у те ж таки тісто (Кв.-Осн., II, 1956, 198); Розколоті пополам смоляні деревини зносились до місця (Шер., В партиз. загон., 1947, 61); // Порівну, на двох. Якщо в мене є цукерка - Півцукерки другу дам, Якщо грушка є в Оверка, Значить, грушку - пополам (Мур., Піонер. слово, 1951, 26); - Пополам! - Ні, - крутнув головою Костянтин. - Сьогоднішній улов - твій, а завтра - моя доля (Стельмах, І, 1962, 435); // з ким. На двох разом. [Марко:] .. Моя кватиря [квартира] отут на лаві, пополам з бабою. Тіснувата кватиря (Мороз, П'єси, 1959, 8).
@ Горе (радість, щастя і т. ін. ) [ділити] пополам - переживати разом з ким-небудь горе, радість, щастя і т. ін. - Щоб і він, і я знали: станеться якась невдача, горе - пополам! Щастя, успіх, радість - теж пополам! (Донч., V, 1957, 278); Ви хліб, і радість, і біду ділили пополам (Гонч., Вибр., 1959, 207); Ділити хліб-сіль пополам - жити разом. - Павло Тимофійович! Знову прийшлося зустрітися нам, ділити хліб-сіль пополам (Гонч., Вибр., 1959, 245).
2. з чим. З домішкою чого-небудь іншого наполовину. Діжу вчинила - пополам з гречаним (Барв., Опов.., 1902, 92); Харчі в [концентраційному] таборі убогі. Хліб пополам з деревною тирсою, та й той давали раз у день (Автом., Так народж. зорі, 1960, 36); // Вперемішку з чим-небудь. Заквітчана квітками пополам з хрещатим барвінком, білолиця, рум'яна, вона так привітно виглядала своїми чорними очима (Мирний, III, 1954, 286); Мов тріски, понтони летять в повітря з димом пополам (Гонч., Вибр., 1959, 152); // у сполуч. з ім. в оруд. в. З певним відтінком (за знач. іменника). Спершу вона не повірила.., бо Кость з шуткою [жартом] пополам сказав їй об сім (Кв.-Осн., II, 1956, 386); Можливо, син тобі насниться, Кохання з смутком пополам (Мал., Звенигора, 1959, 63); // у сполуч. з ім. в оруд. в. З наявністю чогось іншого. Батько, нігде дітися, хоч з нуждою пополам, хоч у позичку ускочив, а віддав хлопця у науку до дяка (Кв.-Осн., II, 1956, 481); Так і тішимося з лихою годиною пополам (Барв., Опов.., 1902, 119).