пополамати
ПОПОЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Ламати багато разів, тривалий час.
@ Голову пополамати - інтенсивно думати тривалий час, розв'язуючи щось. - Та й «одчоти» ваші поплутані. Господи, скільки я голову пополамав, поки до-шпортався в чім діло... (Н.-Лев., III, 1956, 187); Пополамати зуби об кого-що - зазнати великої поразки. [Сотник:] Півдня тільки було у нас гармат, А то їх всі на покидьки розбили [вороги] Й пішли на гвалт, та з'їли гарбуза: Об нас собі пополамали зуби! (Стар., Вибр., 1959, 554); Пополамати руки (рук) - переживати, страждати тривалий час; настраждатися дуже. А то, як вигнала мене свекруха, .. що я пополамала рук!.. (Барв., Опов.., 1902, 483).
2. у сполуч. із сл. себе, перен. Робити над собою зусилля багато разів, докорінно міняючи характер, звички. Щоб стати гідним цієї дівчини, ох, і доведеться йому себе пополамати... (Шовк., Людина.., 1952, 55).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пополамаю | пополамаємо |
2 особа | пополамаєш | пополамаєте |
3 особа | пополамає | пополамають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пополамав | пополамали |
Жіночий рід | пополамала | |
Середній рід | пополамало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пополамаймо | |
2 особа | пополамай | пополамайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пополамавши |