попом'яти
ПОПОМ'ЯТИ, мну, мнеш, док., перех., розм. 1. М'яти тривалий час; пом'яти добре; // М'яти якийсь час; пом'яти трохи. Парубкові ж хотілось хоч у руках попом'яти оте мудре сукно всіх кольорів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 175).
2. перен., розм. Дуже побити. - Він їздив кудись та забарився на один день; вона й напалася... Ну, він і попом'яв... (Мирний, III, 1954, 145).
Попом'яти боки кому - дуже побити кого-небудь. - Та постійте, постійте трохи. Буде й вам те, що ведмедівцям! Попомнуть і вам боки, як подільцям! (Мирний, II, 1954, 86).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попомну | попомнемо |
2 особа | попомнеш | попомнете |
3 особа | попомне | попомнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попом'яв | попом'яли |
Жіночий рід | попом'яла | |
Середній рід | попом'яло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попомнімо | |
2 особа | попомни | попомніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попом'явши |