попоносити
ПОПОНОСИТИ, ошу, осиш, док., перех., розм. 1. Носити кого-, що-небудь тривалий час; // Носити кого-, що-небудь якийсь час. - Не хочеш ластівочку свою попоносити? Ось бачиш, яка я, візьми! - і пані вихилялася в Михайлика на руках (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 15); // Носити, відносити кому-небудь, куди-небудь щось багато разів, тривалий час. - Скільки я попоходила, скільки я попоносила, поки [землю] тоді оддали!.. - згадувала Мотря (Мирний, II, 1954, 139); [Горніч [лахмітник]:] Як отак сорок літ на спині оце шмаття попоносиш, то вже либонь таки дещо знатимеш, ой знатимеш! (Л. Укр., IV, 1954, 226).
2. Ходити в якій-небудь одежі, взутті тривалий час; // Ходити в якій-небудь одежі, взутті якийсь час. - Йосипе, Йосипе, ось на-бо чобітки та нехай твої діти трохи попоносять! (Панч, В дорозі, 1959, 5).
3. у сполуч. із сл. синяки. Носити багато разів сліди від ударів; бути не раз битим. Плід, не сумнівався, вона зуміла вигнати своїм зіллям, ну, а за довірливість попоносить синяки від якогось злидаря (Стельмах, II, 1962, 286).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоношу | попоносимо |
2 особа | попоносиш | попоносите |
3 особа | попоносить | попоносять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попоносив | попоносили |
Жіночий рід | попоносила | |
Середній рід | попоносило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоносімо | |
2 особа | попоноси | попоносіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попоносивши |