поприбираний
ПОПРИБИРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поприбирати; // поприбирано, безос. присудк. сл. В хаті було поприбирано, все стояло на своїм місці (Коцюб., І, 1955, 32); Чимало будинків одбудовано, руїни поприбирано, і на їх місцях посаджено квіти (Рад. Укр., 7.IX 1950, 2).
2. у знач. прикм. Який прибрався у що-небудь (про багатьох). - Зверху ви [пани] поприбирані багатими і блискучими шатами, пишаєтесь своєю красою і славою, а внутрі ви гнилі трупи, скрині, повні сопуху, і злих учинків, і людської кривди (Фр., IV, 1950, 138); Їх зустрічають жінки, старі, діти. І теж поприбирані: у картатих плахтах, дівчата в вінках (Головко, II, 1957, 273); * Образно. Величезні, дорогі мої гори Карпати зі своїми біло поприбираними лісами блистіли сріблясто проти сонця (Коб., І, 1956, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поприбираний | поприбирана | поприбиране | поприбирані |
Родовий | поприбираного | поприбираної | поприбираного | поприбираних |
Давальний | поприбираному | поприбираній | поприбираному | поприбираним |
Знахідний | поприбираний, поприбираного | поприбирану | поприбиране | поприбирані, поприбираних |
Орудний | поприбираним | поприбираною | поприбираним | поприбираними |
Місцевий | на/у поприбираному, поприбиранім | на/у поприбираній | на/у поприбираному, поприбиранім | на/у поприбираних |