попроганяти
ПОПРОГАНЯТИ, яю, яєш і рідко ПОПРОГОНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Прогнати, вигнати звідкись усіх або багатьох. - Колись як розсерджусь, то, без сорома казка, попроганяю з покоїв своїх тіточок та дядинок, - сказала Настуся (Н.-Лев., IV, 1956, 238); - Ловили хлопці вудочкою рибу біля Їза, а він їхав понад річкою і попроганяв малих рибалок (Гжицький, У світ.., 1960, 95); Звелів [пан] попрогонити матірок з двору (Мирний, II, 1954, 158); // Звільнити, вигнати з роботи. Він попрогонив усіх до одного, хто досі служив в економії, і почав порядкувати сам (Гр., II, 1963, 159).
2. перев. у сполуч. із сл. думки, спогади і т. ін., перен. Примусити себе перестати думати про щось, згадувати що-небудь.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попроганяю | попроганяємо |
2 особа | попроганяєш | попроганяєте |
3 особа | попроганяє | попроганяють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попроганяв | попроганяли |
Жіночий рід | попроганяла | |
Середній рід | попроганяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попроганяймо | |
2 особа | попроганяй | попроганяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попроганявши |