попромітаний
ПОПРОМІТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попромітати. Стежки попромітані; // попромітано, безос. присудк. сл. Попромітано - хоч каші покинь (Номис, 1874, № 11259).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | попромітаний | попромітана | попромітане | попромітані |
Родовий | попромітаного | попромітаної | попромітаного | попромітаних |
Давальний | попромітаному | попромітаній | попромітаному | попромітаним |
Знахідний | попромітаний, попромітаного | попромітану | попромітане | попромітані, попромітаних |
Орудний | попромітаним | попромітаною | попромітаним | попромітаними |
Місцевий | на/у попромітаному, попромітанім | на/у попромітаній | на/у попромітаному, попромітанім | на/у попромітаних |