попроситися
ПОПРОСИТИСЯ, ошуся, осишся, док. 1. Спитати дозволу кудись піти, зробити що-небудь. Попросилася [Маруся] лягти. Їй було зимно (Хотк., II, 1966, 172); Цього дня Максим не тренувався. Сам попросився: - Хочу подивитись на інших (Ткач, Арена, 1960, 132).
2. Попросити кого-небудь пустити до себе пожити, переночувати і т. ін. Попросився [каліка] зимувати До дяка у школу (Шевч., II, 1953, 55); - Чоловік поїхав собі далі, а я думаю: «зайду на хутір та, що бог дасть, попрошуся на ніч» (Н.-Лев., II, 1956, 109); Мати благала: - Марійко, ну ще трошки! Недалеко вже - он хутори. Попросимось ночувати... Ходім-бо! (Головко, І, 1957, 86); - А коби я у вас попросився на постій, хазяєчко? (Кучер, Прощай.., 1957, 201).
3. Попросити, щоб прийняли на якусь роботу, посаду або зарахували куди-небудь. - Хай до мене в підпасичі попроситься, візьму (Зар., На.. світі, 1967, 258).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попрошуся | попросимося |
2 особа | попросишся | попроситеся |
3 особа | попроситься | попросяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попросився | попросилися |
Жіночий рід | попросилася | |
Середній рід | попросилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попросімося | |
2 особа | попросися | попросіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попросившись |