попів
ПОПІВ, пова, пове, розм. Прикм. до піп; належний попові. - Що ж, це похвально, батюшко, - здвигаючи плечем, не знає [Яків], що сказати, а на поповому обличчі одразу повеселішали вузькі очі й лісова грушка носа (Стельмах, Хліб.., 1962, 487); Та все ж силу злого перетерпіла дівчина аж до Жовтня за оту попову посмішку... (Крот., Сини.., 1948, 18); [Шметелюк:] Це як кому подобається. Хто любить попа, а хто попадю чи попову дочку (Мик., І, 1957, 230); - Я там у поповому дворі частувала всю громаду.., - говорила Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 316).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | попів | попова | попове | попові |
Родовий | попового | попової | попового | попових |
Давальний | поповому | поповій | поповому | поповим |
Знахідний | попів, попового | попову | попове | попові, попових |
Орудний | поповим | поповою | поповим | поповими |
Місцевий | на/у поповому, поповім | на/у поповій | на/у поповому, поповім | на/у попових |
піп
ПІП, попа, ч., розм. Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. [Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була? (Мирний, V, 1955, 228); - Читати, писати навчився, а на попа все одно не вийдеш... (Гончар, Таврія, 1952, 12); // Служитель релігійного культу, який має це звання й здійснює богослужіння. Нехай попи заспівають, А дружки поплачуть: Легше мені в труні лежать, Ніж його побачить (Шевч., І, 1963, 57); - Дурний піп - дурна його й молитва, - не витримав Яків (Стельмах, II, 1962, 109); - Даром, брате, музика не грає, піп молебня не служить (Тют., Вир, 1964, 82).
@ На попа - у вертикальне положення, сторч (поставити, стати і т. ін.). Люди зводили ті стовпи «на попа», ставили їх по шнуру й закопували в землю (Чорн., Пісні.., 1958, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | піп | попи |
Родовий | попа | попів |
Давальний | попові, попу | попам |
Знахідний | попа | попів |
Орудний | попом | попами |
Місцевий | на/у попі, попові | на/у попах |
Кличний | попе | попи |