поранній
ПОРАННІЙ, я, є, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Тихо. Тільки птаство пурхає, співа та щебече, та поранній вітрець ледве шелестить листом (Вовчок, VI, 1956, 322); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Л. Укр., І, 1951, 27); От, розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (Рильський, II, 1946, 214); // Признач. для ранку. Стежкою раз у раз проходили пани, а найбільш панії в туалетах легких поранніх (Л. Укр., III, 1952, 525).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поранній | порання | пораннє | поранні |
Родовий | пораннього | поранньої | пораннього | поранніх |
Давальний | поранньому | поранній | поранньому | пораннім |
Знахідний | поранній, пораннього | поранню | пораннє | поранні, поранніх |
Орудний | пораннім | поранньою | пораннім | поранніми |
Місцевий | на/у поранньому, пораннім | на/у поранній | на/у поранньому, пораннім | на/у поранніх |