порожевілий
ПОРОЖЕВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до порожевіти. Піднімав [чоловік] голову й подовгу дивився на небо, порожевіле в призахідних променях сонця (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 112); На повних, ледь порожевілих щоках утворилися.. ямочки (Коз., Нові Потоки, 1948, 10); // у знач. прикм. Саїд Алі милувався порожевілим обличчям, як у дівчини, яка вперше дозволила юнакові доторкнутися до її рук (Ле, Міжгір'я, 1953, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порожевілий | порожевіла | порожевіле | порожевілі |
Родовий | порожевілого | порожевілої | порожевілого | порожевілих |
Давальний | порожевілому | порожевілій | порожевілому | порожевілим |
Знахідний | порожевілий, порожевілого | порожевілу | порожевіле | порожевілі, порожевілих |
Орудний | порожевілим | порожевілою | порожевілим | порожевілими |
Місцевий | на/у порожевілому, порожевілім | на/у порожевілій | на/у порожевілому, порожевілім | на/у порожевілих |