порожніти
ПОРОЖНІТИ, іє, недок. 1. Ставати порожнім, менш заповненим. От примічають старі, що як стане кратер порожніти, То вже й не знають, відкіль самохіттю вино прибуває (Зеров, Вибр., 1966, 327); // безос. Порожніє в хаті, пустіє і в коморі, і на дворі, бо, сказано, без хазяїна двір плаче (Н.-Лев., І, 1956, 93); // Ставати безлюдним, малолюдним. Хата порожніє, зостаються тільки Вельцель, його жінка, дочка, Горніг і старий Бавмерт (Л. Укр., IV, 1954, 232); Була ніч. Пора, коли зовсім порожніють вулиці (Ю. Янов., II, 1958, 123).
2. рідко. Те саме, що порожнювати. Ми збудували новий клуб і не в повній мірі його використовуємо. У нас буває чимало вечорів, коли кімнати порожніють (Шиян, Магістраль, 1934, 98).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порожнію | порожніємо |
2 особа | порожнієш | порожнієте |
3 особа | порожніє | порожніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порожнітиму | порожнітимемо |
2 особа | порожнітимеш | порожнітимете |
3 особа | порожнітиме | порожнітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порожнів | порожніли |
Жіночий рід | порожніла | |
Середній рід | порожніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порожніймо | |
2 особа | порожній | порожнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | порожніючи | |
Минулий час | порожнівши |