порошинка
ПОРОШИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до порошина. В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка недобачає (Укр.. присл.., 1955, 216); В кімнатці було чисто. Ніде не було ні порошинки (Н.-Лев., IV, 1956, 281); Прозора вода враз скаламутилася, в ній затанцювали білі порошинки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 32); На ній [хлібині] іще іскрилися останні порошинки розвіяної вітром солі (Стельмах, І, 1962, 33); - І кохання, і радощі, і горе - як усе минає. Що було нам дороге, над душу, - бачимо, аж порошинка пильна!.. (Вовчок, І, 1955, 225); Крізь отвір у стелі пробивалися сліпучі промені сонця, в яких витанцьовували порошинки (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 166); * Образно. Для Біди в його становищі цей випадок був би лише трагедією без порошинки гумору (Трубл., І, 1955, 49); *У порівн. Ти як страшний магніт, і дівчина і жінка, раба і володар, моя і не моя, Для тебе я, немов залізна порошинка, не можу одірвать себе від тебе я (Сос., II, 1958, 158).
@ Не давати [і] порошинці впасти на кого - що - те саме, що Не давати [і] порошині впасти на кого - що (див. порошина). - Він порошинці не дав би впасти на її біле личко (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 142); Один (одна, одне), як порошинка в оці - те саме, що Один (одна, одне), як порошина в оці (див. порошина). - Я ж знаю, що і я в тебе одна, як та порошинка ув оці (Кв.-Осн., II, 1956, 426).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | порошинка | порошинки |
Родовий | порошинки | порошинок |
Давальний | порошинці | порошинкам |
Знахідний | порошинку | порошинки |
Орудний | порошинкою | порошинками |
Місцевий | на/у порошинці | на/у порошинках |
Кличний | порошинко | порошинки |