поруганий
ПОРУГАНИЙ, а, е, рідко. Який зазнав поруги; зганьблений, зневажений. - Ти переможеш, - упевнено напучує єпископ, - бо ти Петро, що означає камінь, твердість, опора. Ти переможеш, бо всі ми станем з тобою.. за поругану віру, за рідну землю, за святую Русь! (Гончар, II, 1959, 206); Він стоїть, зосереджений і серйозний.. Пісні вже давно нема. Немов сотні, тисячі людей йдуть по вулицях їхнього поруганого прекрасного міста і поступ їхній грізний і переможний (Ів., Таємниця, 1959, 140).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поруганий | поругана | поругане | поругані |
Родовий | поруганого | поруганої | поруганого | поруганих |
Давальний | поруганому | поруганій | поруганому | поруганим |
Знахідний | поруганий, поруганого | поругану | поругане | поругані, поруганих |
Орудний | поруганим | поруганою | поруганим | поруганими |
Місцевий | на/у поруганому, поруганім | на/у поруганій | на/у поруганому, поруганім | на/у поруганих |