поруйнований
ПОРУЙНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поруйнувати. Зійшовши на берег, ми попрямували вгору вузькими вуличками крізь хаос поруйнованих будинків (Гончар, Новели, 1954, 42); Працювала поки що лише одна піч, друга ще не встала з руїн, із куп вапняку, попелу, битої цегли, розчавлених вагонеток, покарьожених конструкцій, поруйнованих вибухами залізних балок (Ю. Янов., II, 1954, 111); І така скрізь країна поруйнована, поневолена показувалася, що Остап аж за голову взявсь (Вовчок, І, 1955, 329); Радянські люди під керівництвом партії, долаючи великі труднощі, відбудували поруйноване війною народне господарство (Літ. газ., 13.Х 1961, 2); // поруйновано, безос. присудк. сл. - Розкажіть, поясніть нам, як і чому ви воюєте? Ми абсолютно цього не розуміємо. Коли б нас було так поруйновано і пограбовано, ми давним-давно б уже склали зброю (Довж., III, 1960, 397).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поруйнований | поруйнована | поруйноване | поруйновані |
Родовий | поруйнованого | поруйнованої | поруйнованого | поруйнованих |
Давальний | поруйнованому | поруйнованій | поруйнованому | поруйнованим |
Знахідний | поруйнований, поруйнованого | поруйновану | поруйноване | поруйновані, поруйнованих |
Орудний | поруйнованим | поруйнованою | поруйнованим | поруйнованими |
Місцевий | на/у поруйнованому, поруйнованім | на/у поруйнованій | на/у поруйнованому, поруйнованім | на/у поруйнованих |