порунтати
ПОРУНТАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. 1. Потурбувати, потривожити кого-небудь. Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом, щоб її не порунтати, та вже й до смерті своєї крався і шептав (Вовчок, VI, 1956, 224).
2. Узяти що-небудь без дозволу. - Ти, відай, злодій? - Я, пане, ще чужого стебла не порунтав (Стеф., І, 1949, 121).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порунтаю | порунтаємо |
2 особа | порунтаєш | порунтаєте |
3 особа | порунтає | порунтають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порунтав | порунтали |
Жіночий рід | порунтала | |
Середній рід | порунтало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порунтаймо | |
2 особа | порунтай | порунтайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порунтавши |