поручі
ПОРУЧІ, ів, мн. 1. військ., заст. У стародавній Русі - частина броні, що захищала руки від кисті до ліктя.
2. церк. Парчеві нарукавники - частина одягу священика під час відправи. Скинув [єпископ], хапаючись від нетерпіння, й блискучий саккос із золотими дзвінцями, зняв швиденько і омофор, пояс, поручі й підризник (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поручі | |
Родовий | поручів | |
Давальний | поручам | |
Знахідний | поручі | |
Орудний | поручами | |
Місцевий | на/у поручах | |
Кличний | поручі |