посвистування
ПОСВИСТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посвиитувати і звуки, утворювані цією дією. Несподівано.. виразно долетить тихе посвистування смутного під барканом вуркагана (Вас., Незібр. тв., 1941, 43); Однак минала хвилина-друга, і повторювалось те саме: знайоме посвистування якимось чином знову оживало, близьке, набридливе, дратуюче (Гончар, Маша.., 1959, 16); Він не доказав, і незабаром я почув його посвистування носом (Донч., VI, 1957, 366).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посвистування | посвистування |
Родовий | посвистування | посвистувань |
Давальний | посвистуванню | посвистуванням |
Знахідний | посвистування | посвистування |
Орудний | посвистуванням | посвистуваннями |
Місцевий | на/у посвистуванні | на/у посвистуваннях |
Кличний | посвистування | посвистування |