посвятити
ПОСВЯТИТИ 1, свячу, святиш, док., перех., церк. 1. Док. до святити. Кайдашиха просила його посвятить і Карпову хату. Їй усе-таки шкода було сина (Н.-Лев., II, 1956, 365); - Я спровадив з Англії машину для іригації, сьогодня [сьогодні] й посвятили (Фр., II, 1950, 377).
@ Посвятити лозиною, жарт. - побити когось різками. [Мати:] Він сьогодні таки доспівається, поки я посвячу його лозиною (Вас., III, 1960, 288).
2. Освятити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Де були колодязі, і на ставку, усюди воду посвятили... (Кв.-Осн., II, 1956, 123); Скінчилась служба, посвятили Паски, аж ось з двора біжить Післанець до попа (Фр., X, 1954, 281); - У тому Мотронинському монастирі зібралися до Максима запорожці, - посвятили ножі свої та й пішли Чорним шляхом - панів бити (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 14).
ПОСВЯТИТИ2 див. посвячувати.
ПОСВЯТИТИ3 див. посвящати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посвячу | посвятимо |
2 особа | посвятиш | посвятите |
3 особа | посвятить | посвятять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посвятив | посвятили |
Жіночий рід | посвятила | |
Середній рід | посвятило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посвятімо | |
2 особа | посвяти | посвятіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посвятивши |