посвячення
ПОСВЯЧЕННЯ1, я, с. Дія за знач. посвятити1. - Та се ми вволили волю діда Якова, давнього нашого старости. Се він нас запрохав на посвячення свого млина.., - говорила Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 98).
ПОСВЯЧЕННЯ2, я, с. 1. Дія за знач. посвятити2. Дедалі ширше запроваджується нова радянська обрядність.. На заводі «Арсенал» імені В. І. Леніна практикується посвячення юнаків і дівчат в робітники (Рад. Укр., 1.II 1964, 1); За прикладом вечорів посвячення у робітники в багатьох колгоспах впроваджується обряд посвячення у хлібороби (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 82).
2. діал. Самозречення, жертва. Сила волі, запалу, посвячення у того чоловіка величезна! (Фр., III, 1950, 278).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посвячення | посвячення |
Родовий | посвячення | посвячень |
Давальний | посвяченню | посвяченням |
Знахідний | посвячення | посвячення |
Орудний | посвяченням | посвяченнями |
Місцевий | на/у посвяченні | на/у посвяченнях |
Кличний | посвячення | посвячення |